Саме любиме свято дитинства, свято, коли особливо чекаєш чуда і яке приходить в цей день завжди.
Як швиденько і завзято чистилися чобітки, щоб файно любуватися на підвіконнику і чекати на святого Миколайка, який вночі зазирав в кожну хатину і дарував дитині радість )) Пам"ятаю, як я перед снов говорила з Миколайком і просила принести мені ручку (дуже любила ручки, збирала їх) І на ранок в чобітку ручка. Ну хіба ж це не диво, ну хіба ж могли батьки за нічку мені десь нову ручку знайти?? )) Тому я була завджи впевнена, що то сам святий Миколайко мені приніс!! Згадуючи такі хвилини, хочеться хоч на півднинки назад в дитинство.. І шкода, що тоді не було в нас фотіка, щоб зазнимкувати ті переповнені добром і дивом дитячі личка (мого брателли і моє)
 |
2005
|
 |
| 2005 |
2008
Дитинство минуло, а Миколайко до мене і далі приходить.. І не можу сказати, що я особливо чемна, але чомусь Він і далі мене навідує.. І не минуло і року без Миколайка, і незалежно, де я була в цей день, чи вдома чи в світах, Він мене завжди навідував.. Дякую тобі, Миколайчику, і дуже вірю, що отримаю від тебе даруночки ще не раз.. Я буду чемнішою, обіцяю!!!! :)
 |
| 2011 |
 |
| 2011 |
This comment has been removed by the author.
ReplyDeleteне знаю чьо, Олька, але тут твого коменту не видно, хоча в пошті прочитала :) Дякую тобі )) Так, свято дитинства - це так круто!! :)Ту смачну гірку вже подолали, щічки наїли і знову на сухарі :)
ReplyDeleteДумаю, на сухарях довго не просидиш - скоро ж Новий рік, а там і Різдво:)
ReplyDeleteА відповідь на твоє питання щодо ляль залишила під твоїм коментарем в блозі.